Перейти к содержимому
GROWER

Історія Руху

Рекомендуемые сообщения

Історія руху

2005

“Ми разом з вами зміними життя народу, моя перемога – це перемога всього народу. Цією перемогою ми відкрили країні шлях у майбутнє»

Віктор Ющенко, 23 січня 2005 року.

Без перебільшення та зайвих сантиментів Марш Свободи завдячує помаранчевій революції 2004 року, де в наметовому містечку утворилася ініціативна група, що згодом виросте у організацію “Об’єктивна реальність”. Група переймалася різним. У наметі на ролі Хрещатику та Прорізної вирішували як подолати бар’єр між населенням сходу та заходу країни, створений штучно двома пропагандами; як організувати психологічну допомогу учасникам Майдану, як змінювати країну та суспільство після завершення революції.

Поза тим, фотоархіви Майдану засвідчують – перший растаманський триколор з’явився над Хрещатиком у першу ніч наметового містечка, однак хто його встановив, сьогодні встановити неможливо. Відомо лише, що свої прапори “Об’єктивна реальність” спромоглася пошити лише до інаугурації Віктора Ющенка. З ними активісти вітали нового Президента України, який 23 січня 2005 року остаточно легалізував себе.

Изображение

Спецвипуск «Не сам у юрбі» №2 (Лютий, 2005 року), .pdf (334kb, скачати)

Слідом за інаугурацією відбулись установчі збори, що проголосували за створення об’єднання громадських ініціатив за свободу слова, прозорість виборів, судочинство без хабарів. Це виглядало ідеалізмом, але чи більшим від обіцянки “Бандитам – тюрми!”? Об’єднання назвало себе “Об’єктивною реальністю” і взяло курс на відкрите громадянське суспільство. Свобода слова на очах виявлялась ілюзією, заяви про чесно виграні вибори викликали посмішку, а суди… За свідченнями сторонніх спостерігачів, стан свідомості активістів ініціативи “Легалізуй себе!” у травні 2005 дуже схожий на епізод культового фільму, коли Нео вперше побачив, як гнеться ложка.

ИзображениеМарш Свободи був привабливим шансом перевірити молоду українську демократію на карієс.

Акцію готували за тиждень, про марш повідомляли розмножені на офісних принтерах листівки та наліпки. У прес-релізі зазначили – учасники маршу не вимагають легалізації марихуани: “першим кроком на шляху впровадження в Україні демократичних та гнучких законів щодо вживання наркотиків має стати зміна суспільних стереотипів та започаткування толерантного ставлення у суспільстві до людей, які вживають легкі наркотики”.

Cпецвипуск “Не сам у юрбі” травень 2005 р. (838kb, .pdf, скачати)

Втім, прес-реліз випередило повідомлення в газеті “Сегодня”, де з посиланням буцімто на організаторів заявлялася мета – легалізація марихуани. Відповіддю стала поява у маршу опонентів – церкви “Посольство Боже” та її реабілітаційних центрів.

Теоретично, закони про заборону наркотиків мають оберігати здоров’я громадян та всього суспільства, на практиці ж вони служать засобом контролю за „громадським порядком” та боротьбою із злочинністю”

“Політикан”, 6 травня 2005 р.

Марш стартував 7 травня о 14.00 біля пам’ятника Богдану Хмельницькому на Софіївській площі. Біля 200 учасників рушили вул. Володимирською, у супроводі харизматів, що пересувались з іншого боку вулиці, та міліції, що розділяла опонентів.

ИзображениеФотогалерея Маршу Свободи - 2005.

Марш завершився на Майдані Незалежності під гуркіт барабанів та … псалмів. Протистояння маршу для “Посольства Божого” стало унікальною нагодою отримати Майдан Незалежності під чотиригодинну рекламну акцію і у такий спосіб легалізувати себе. Досі публічна активність сектантів в центрі міста міською владою не заохочувалось.

“Об’єктивна реальність” натомість закликала опонентів до толерантності, а владу – до відкритого та чесного діалогу.

Київський Марш Свободи - прецедент, йшлося в заяві організаторів. Подія стала своєрідним каталізатором для суспільства. Вона показала, наскільки може грибоко прихована гостра суспільна проблема може бути швидко актуалізована на рівень громадського обговорення. І наскільки вона блискавично породила велику кількість думок і коментарів.

За оцінками правоохоронців у Марші взяли участь біля 300 чоловік, число тих, хто протестував проти його проведення склало 800 осіб, передала цього дня інформаційна агенція ІНТЕРФАКС.

У кожній країні — свої нюанси: хтось уже сидить за гратами за участь у несанкціонованому мітингу, хтось радіє м’якому законодавству, яке не карає растаманів за їхні милі звички, хтось нишком від правоохоронців затягується косяком, а хтось співає веселих пісень”.

“Україна молода”, 11 травня 2005 р.

2006

По информации организаторов марша в Киеве, Global Marijuana March в этом году пройдет в 189 городах мира. Как известно, в 2005 году подразделения по борьбе с незаконным оборотом наркотиков Министерства внутренних дел изъяли наркотики на сумму около 45 млн гривен.”

Корреспондент 14 квітня 2006 року

ИзображениеВиправляючи помилки першого маршу, організацію акції розпочали за місяць і найпершу увагу приділили інформаційній роботі. Перший шквал публікацій став відповіддю на анонс маршу-2006 вже 14 квітня попри наявність у інформаційному просторі, здавалося, куди значущих тем? Леонід Черновецький став мером, БЮТ та НСНУ змагалися за коаліцію в парламенті, мерія – в облозі демонстрантів.

Навіть попри дефіцит інформації про марш, його анонс одна з київських газет винесла на першу шпальту.

Це говорило про те, що увага медіа до події буде неабиякою, тобто Марш Свободи виконує свою місію – привернути увагу суспільства до проблем державної наркополітики. За тиждень до події організатори Маршу дають першу офіційну прес-конференцію, де вкотре заявляють, що акція не ставить вимог легалізації легких наркотиків. Головні вимоги - привернути увагу політиків та чиновників до епідемії наркоманії та ВІЛ/СНІД, декриміналізувати легкі наркотики, впорядкувавши законодавство щодо кримінальної відповідальності за їх зберігання, і у такий спосіб - подолати наркокорупцію в МВС. Також серед вимог фігурувала заборона реклами алкоголю та тютюну, як небезпечних і легальних наркотиків.

Cпецвипуск “Не сам у юрбі” травень 2006 р. (274kb, .pdf, скачати)

http://nesam.in.ua/datas/users/7-leg01.pdf' target=_blank>

Действия милиции по борьбе с распространением наркомании явно не эффективны. На Украине существует два подхода к решению этой проблемы. Один - ужесточение действий правоохранительных органов и ответственности за распространение и употребление наркотиков. Другой, по примеру Голландии - легализация легких наркотиков. И именно те, кто выступает за второй путь развития, очевидно, попытаются заявить о своих правах 6 мая в Киеве.

Однако общественное мнение Украины сейчас абсолютно не готово воспринимать даже саму идею о легализации наркомании, и очевидно эта попытка так и останется разрозненной акцией.”

Радіостанція “Маяк”, 20 квітня 2006 р.

ИзображениеВтім жупел легалізації не зник з інформаційного поля, в першу чергу, стараннями представників “Посольства Божого”, що завітали на прес-конференцію, де вкотре влаштували рекламу своїх реабілітаційних закладів. Опоненти заявили, що і цього року виведуть свої пастви на контр-марш, підкріпивши таку готовність на рівні Української міжцерковної ради (об’єднує біля 10 протестантських церков). Також про протидію маршу оголосили київські неофашисти.

Слід пам’ятати, що до осені 2005 року організованого руху скінхедів просто не існувало, але події цього часу свідчать: середовище ультра-правих окремі політичні сили розглядають як політичний інструмент та об’єкт інвестицій. Ближче до Маршу Свободи стало зрозуміло, в маргінальному політичному спектрі з’явилась нова течія, що прагне легалізувати себе.Також це було першою ознакою того, що влада обрала інший сценарій протидії Маршу Свободи.

Офіційним прикриттям дій радикальних опонентів маршу на Михайлівській площі стала заявка на проведення акції від УНА-УНСО, чиє керівництво підтримує добрі стосунки з діючим міністром внутрішніх справ Юрієм Луценко ще з часів спільної участі в акціях “Україна без Кучми”.

ИзображениеТож контр-акція розпочалася за дві години до початку Маршу Свободи, її учасники тримали в руках транспаранти: “Легкі наркотики - легка смерть!” та “Ні ЄВРопЕЙСЬКИМ цінностям!”. Антисемітську складову привнесли активісти “Української консервативної партії”, що виступила співорганізатором дійства.

В цей же час міністр Луценко виступив із засудженням акції “за легалізацію наркотиків” та заявив, “що став би у ряди її опонентів”.

Багато моїх знайомих, котрі взагалі ніколи не вживали марихуани чи будь-яких інших наркотиків, прийшли туди лише з почуття солідарності з людьми, які перебувають у ситуації певного суспільного несприйняття та незнання. Власне, якщо подивитися на тих, хто був у суботу розділений кордонами міліції, то насправді, на відміну від прихильників маршу, люди, які кричали: “Наркомани – виродки!” й антисемітські й антиєвропейські гасла, небезпечніші для нашого суспільства. “

Андрій Бондар, письменник, в інтерв’ю “Львівській газеті” 10 травня 2006 р.

Тим часом проведення маршу міська влада спробувала заборонити через суд. В позові фігурував лист головного міліціонера м. Києва Віталія Яреми, де він прямо дезінформував мера про вимоги маршу (легалізація наркотиків) та просив заборонити акцію. Протягом квітня до координаторів маршу надходили погрози фізичною розправою.

Суд не задовільнив позов міськадміністрації, дозволив проведення мітингу та ходи, заборонивши натомість використовувати звукопідсилювальну апаратуру. Цим пояснюється факт, що Марш Свободи 2006 був німим. Міліція блокувала автомобіль зі звуковою апаратурою, а на всяк випадок - і транспаранти. Над Михайлівською площею лише майоріли прапори в тісному колі правоохоронців та радикальних опонентів.

На Михайлівській площі усі перемішалися. Міліція, народ з весільних кортежів, прихильники марихуани та їхні противники. Курять всі, але кожен своє. Люди у різнобарвному одязі усміхаються, УНА-УНСО погрожує їм кулаками. Діалогу не виходить.”

Новий канал“, 6 травня 2006 р.

ИзображениеА о 13.05, за кілька хвилин від появи учасників маршу на площі, центр громадських зв’язків МВС розіслав в інформаційні агенції новину: “Між учасниками “Маршу свободи” та активістами УНА-УНСО відбулася бійка на Михайлівській площі Києва. Інцидент розпочався з взаємних образ і переріс в бійку, в якій взяли участь близько 200 людей”. Повідомлення, очевидно, було заготовкою працівників ЦОС, і цей факт був ще одним підтвердженням спільної гри МВС та ультраправих радикалів, бо з головою видавав заготований Маршу сценарій. Згідно з ним, скінхеди мали спровокувати бійку, а міліція - затримати її учасників за “порушення громадського порядку”.

Але оголошеної “бійки” не відбулося. Коли авангард із неофашистів накинувся на колону, її перші ряди сіли на землю, закриваючись від ударів. Подальші події показали, що міліція, зіткнувшись зі збоєм у сценарії, просто не знала як діяти у ситуації, що склалася. Учасників маршу оточили і протримали в кільці тривалий час, навіть після того, як опоненти, чесно відстоявши дві години, організовано рушили геть.

… практически мы пока еще не в той стране живем. Демократия – это не постоянная величина. Демократия – это идеал, к которому надо идти постоянно, а в нашем случае – за который постоянно бороться. Демократия – это власть большинства, отягощенная одним обстоятельством – правами меньшинства, которые в любом случае должны соблюдаться. По большому счету, ни один национальный парламент стран-членов Европейского Союза, или любой другой страны, не принял решения о легализации нелегальных в настоящее время наркотиков. Лишь некоторые государства практикуют то, что они называют «повышенной толерантностью»…

…Учитывая то, сколько людей употребляет марихуану, что ее можно беспрепятственно достать по всей Украине, возможно эти люди могут рассчитывать хоть на малую толерантность? А не на истерики главного нарколога и скептическое отношение главного милиционера?

Обозреватель“, 16 травня 2006 р.

Изображение“Марш на місці”, за визначенням газети “Киевские ведомости”, та події навколо нього стали важливим чинником подальшої еволюції руху за зміни в наркополітиці. Нечесна гра та пряме порушення законів столичною міліцією змусили втрутися у ситуацію правозахисників, суттєво зріс фонд добровільних пожертвувань для наступного маршу. Все більше громадян України, що досі не думали навіть про свою участь у Марші Свободи, висловили свою готовність допомогти. “Об’єктивна реальність”, у свою чергу, спробувала порушити кримінальну справу проти керівництва столичної міліції. Після піврічної “перевірки” прокуратура написала відмову в порушенні кримінальної справи. Активісти звернулися до суду, і його рішенням зобов’язали продовжити розслідування. Події на Марші Свободи-2006 стало предметом обговорення на Громадській раді при МВС влітку, після чого міністр Луценко на прес-конференції був змушений визнати порушення інструкцій з боку працівників міліції.

Там, де були прихильники «легалайзу», заклуботав дим. «Обкурилися», - подумали журналісти і кинулися знімати. Виявилось, це була димова шашка.”

УНІАН, 7 травня 2006 р.

Марш 2006 року народив низку нових медійних стереотипів. Зокрема, про те, що його учасники палили марихуану. Міф народився із заяв опонентів та неспроможності журналістів розібратися у ситуації в атмосфері хаосу. ““Любителі “травки” одразу зайнялися своїм улюбленим ділом. Над площею пронісся легкий запах коноплі.”, - безапеляційно пише Василь Васютин на сайті “Кияни“, що в цей момент перебував у себе в редакції. “Повітря наповнилося запахом розкурюваних конопель, що спровокувало націоналістів ще на кілька атак. Зав`язалася колотнеча з міліцією, в результаті якої один майор позбувся кашкета і погона“, - передав агенції УНІАН журналіст Олексій Просєкін. Скандальна тема приведе на Марш наступного року ще більше камер, але разом з тим і розчарує. Коноплі, як і на попередніх маршах, ніхто не вживав. За цим слідкували і самі демонстранти, і зацікавлені посадові особи з БНОН. Як випливає з матеріалів судової справи - жодного правопорушення по лінії незаконного обігу наркотиків під час акції помічено не було.

Изображение

Мы уже победили, просто это еще не так заметно…”

Борис Гребенщиков.

2007

По словам Александра Радкевича, замначальника ЦОС ГУ МВД Киева, милицейские экперты скосили одну сотку конопли – на экспертизу. Согласно ее выводам – дурман пригоден к употреблению, как наркотик. Убрать травку оказалось не по силам. Правоохранители уже направили письмо в мэрию с просьбой заказать столичным ученым специальный гербицид. Но реакции на эту просьбу пока нет. Остается одна надежда – на зимние холода”.

Газета по-киевски” 20 жовтня 2006 р.

Стривожене розростанням впливу Маршу Свободи влітку 2006 року МВС оголосило війну марихуані, вочевидь, намагаючись довести, що саме канабіс є в Україні наркотиком №1. Зусилля правоохоронців спрямвували на ліквідацію дикорослої коноплі, яку тонами заносили в статистику (станом на вересень МВС звітувало про вилучення 32 тонни наркотиків, з них – 17 тон марихуани). Не обійшлося без курйозів, зокрема 12 тон з вищезазначених виявили на полях аерації в передмісті Києва, але так і не змогли “вилучити”. Поставивши питання про фальсифікацію статистики, “Об’єктивна реальність” провела прес-тур, де наочно продемонструвала журналістам реалії столичної наркосцени. Зокрема було зафіксовано, що за галасом навколо нікому не потрібної “дички” ховається провал в боротьбі зі справжніми наркотиками, в тому числі – ін’єкційними. Офіційна статистика згодом підтвердила гіпотезу: на тлі різкого зростання вилучень “марихуани” (в 2,7 рази більше за попередній рік) відбувся спад вилучень психотропних засобів (-33%).

На круглому столі, де зібралися представники різних громадських організацій, було озвучено петицію “Об’єктивної реальності”, де міліція звинувачувалась у фальсифікації статистики та кришуванню наркоринку. В офіційній відповіді МВС звинувачення спростовувались, однак очевидно, що відповідні висновки були зроблені. Протягом 2007 року викошені “конопляні поля” вже не потрапляли в статистику, тобто такий надмір активності на місцях керівництвом МВС не заохочувався. Як результат, “вилучення наркотичних засобів” (де конопля складала левову частку) суттєво впали, що втім дозволило посилити боротьбу з психотропами аж на 83 %.

ИзображениеНатомість до Маршу Свободи-2007 долучились Сімферополь, Одеса, а згодом і Тернопіль. Ще взимку координатори зібрались в столиці, де виробили спільне бачення організації та вимог акції. Марш Свободи поступово прямує до формату громадських слухань, де висловити свою точку зору може кожен, хто здатен це зробити цивілізовано.

На прес-конференцію запросили минулорічних опонентів - керівника УНА-УНСО Ігора Мазура та генерала СБУ Валерія Кравченка. Як виявилося, вони розділяють вимоги Маршу Свободи. Представнику УНА-УНСО лише не сподобався пункт про дискримінацію людей з особливими способами життя, а генералу Кравченко - теза про те, що тютюн набагато небезпечніший за марихуану. Опоненти втім погодились, що недоцільно саджати до в’язниці за коноплю у той час, як кришовані МВС наркоділки благополучно уникають такої долі.

Ширше коло громадських діячів зібрав круглий стіл “Час змін: реформа наркополітики” в інформаційній агенції УНІАН, що розпочався за дві години до Маршу Свободи і транслювався на Михайлівську площу. Своє бачення розвитку української наркополітики висловлювали носії правих та лівих політичних поглядів.

Организаторы говорят, что выступать за легализацию “травы” не будут. Требования более глобальные, но менее понятные обывателю, для которого подобные марши – развлечение выходного дня…”

Газета по-киевски” 24 квітня 2007 р.

ИзображениеВтім осягнути, чого насправді вимагає Марш Свободи, цього разу вдалося більшості присутніх на акції ЗМІ. Реальність змінюється. Слово “легалізація” зникає з газетних заголовків, його вживають лише маргінальні видання та … опоненти маршу, яких зібралося біля 100 чоловік. Позбавлені офіційного прикриття “дружніх” громадських організацій ультраправі активісти почувалися розгублено, оскільки міліція їм цього разу чомусь зовсім сприяла.

Серьезных инцидентов во время Марша не произошло. Если, конечно, исключить тот факт, что организатора марша Тараса Ратушного и одного из музыкантов по ошибке арестовали в самом начале акции. Бойцы «Беркута» слаженно пресекали любые попытки провокации со стороны националистов - радикально настроенных футбольных фанатов, скинхедов и прочих протестантов тщательно «упаковывали» в милицейские автобусы. Впрочем, после ареста седьмого активиста оппоненты марша оставили попытки его сорвать.”

“ForUm”, 5 травня 2007 р.

Під час імпровізованого мітингу відбулись прямі телефонні включення з Сімферополя та Одеси. В Криму Марш зібрав близько 150 прихильників, акція відбулася мирно і без сутичок. Влада Одеси в останній момент ініціювала судове засідання, куди не запросила організаторів. За годину по початку акції Приморський районний суд виніс рішення, заборонивши будь-яким громадянам, організаціям чи політичним партіям збиратися будь-де в місті з вимогами, що містяться у петиції Маршу Свободи-2007. На знак протесту активісти вийшли на Куликове Поле, заклеївши скотчем роти.

В Тернополі біля 50 учасників зібрались біля пам’ятнику Івану Франко на підтримку Маршу Свободи у Києві, де зачитали вимоги до уряду України.

Явление беспрецедентное – марш фактически объединил многих молодых левых, которые традиционно не ходят вместе в одной колоне и не поддерживают друг друга идеологически. Конечно, так получилось спонтанно и нео[еврей]анно. Никто не планировал, что в одних рядах мы увидим молодежь, которая придерживается и «анархо-либертарной», и «марксистско-ленинской», и «либерально-правозащитной», и «эстетико-контркультурной» традиции. Но апостериори можно констатировать факт. Да ещё подчеркнуто контрастно на фоне присутствия группировки правых «фашиков» из УНТП. Что же их могло собрать в одном месте и в одно время?

Сontr.info, 8 травня 2007 р.

Марш рушив знайомим маршрутом – вулицею Володимирською в напрямку Хрещатика. Разом з анархістами та антифашистами, що приєдналися до колони з транспарантом “Заборонено забороняти” та гаслом “Вийди на вулицю – поверни собі місто”, число учасників склало біля 600 осіб. Агресивних опонентів заблокував “Беркут” на Михайлівській площі. Марш Свободи – 2007 завершився на вул. Хрещатик.

Изображение

На сегодняшний день Марш Свободы – единственная масштабная уличная акция в городе Киеве, которая имеет все основания стать авангардом молодежного реформизма. Вот почему наиболее страстные сторонники сего действа должны помешать организаторам спать спокойно и волновать их сердца жестокой и благотворительной критикой. Лишь осознание собственных ошибок поможет организаторам превратить Марш в многотысячный праздник, количество позитивных сторон которого будет увеличиваться с каждым годом. А затем наступит космос и чистый позитив.”

Анатолій Ульянов, “Зелений бунт”, “Проза“, 6 травня 2007 р.

Дякуючи як учасникам Маршу Свободи, так і їх опонентам, дискусія в суспільстві почалася, нехай із хибної ноти. Міністр сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко висловив думку, що “країна повинна шукати власний шлях у вирішенні проблеми наркоманії, а не калькувати чиїсь моделі”. Особливо приємно те, що ця теза майже слово в слово дублює заяви координаторів Маршу Свободи. Інша думка, про те, що на 16 році Незалежності Україна не має засад власної наркополітики, які треба негайно створювати, як естафетна паличка перейшла до нових спікерів, в тому числі – з числа вчорашніх опонентів маршу.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Гость

в Украине полно людей, пожжерживающих это движение, но некоторые не хотят светиться.. Ющенко выиграл президентские выборы именно благодаря поддержке многомиллионной толпы, хотя уже проиграл. Может движению нужен диктатор?

  • Плюсанул 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

/_fr/0/s1500077.jpg

3 мая в Киеве, Симферополе и Тернополе пройдет Марш свободы, участники которого потребуют от Секретариата президента, правительства и Верховной Рады проведения парламентских слушаний по наркополитике, а также остановить коррупцию в правоохранительных органах. Об этом "Новому Региону" рассказал один из организаторов мероприятия Тарас Ратушный.

Он сообщил, что 3 мая в 14 часов от Михайловской площади в Киеве к Секретариату президента двинется колонна из 600 человек. Основным требованием Марша в этом году является организация парламентских слушаний по государственной политике в отношении алкоголя, табака и других наркотиков, рассказал Ратушный.

"Такое мероприятие поможет, наконец-то, за 16 лет независимости, или уже 17, сформировать собственно государственную наркополитику как таковую, потому что в Украине нет такого закона, который бы формировал отношение государства к алкоголю, табаку и т.п.", - сказал Ратушный.

Он добавил, что одним из требований Марша является и запрет рекламы алкоголя и табака, а также регулирование политики в отношении табачной и алкогольной индустрии в части постепенного увеличения акциза.

"Мы считаем, что та политика, которая существует сегодня, абсолютно циничная и наглая по отношению к народу Украины. Бесконтрольная реклама, стимулирование молодежи, в том числе к потреблению алкоголя и табака, низкие цены на них позволяют вовлекать в их употребление все больше людей", - считает организатор Марша.

Он подчеркнул, что участники Марша не станут требовать легализации легких наркотиков, и будут действовать в правовом поле. Однако, Тарас Ратушный напомнил, что в прошлом году на участников подобного Марша попытались напасть скинхеды. Ратушный не исключил, что то же самое может произойти и 3 мая.

"Мы всегда только рады, если появляются оппоненты с другой точкой зрения. Мы, единственное, призываем всех оппонентов делать это цивилизовано, тогда у милиции не будет никаких поводов проводить никаких задержаний", - заявил организатор Марша свободы.

источник:

[Зарегистрируйтесь чтобы видеть ссылки]

автор: jel

[Зарегистрируйтесь чтобы видеть вложения]

  • Плюсанул 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Семен Глузман про Марш Свободи

Травень 08, 2008 By: karabashi Category: кажуть експерти, новини

/_fr/0/9795929.jpg

На днях на улицы столицы выйдут сторонники свободного употребления конопли. Учитывая реалии Украины, прежний свой «конопляный марш» его сторонники будут называть маршем свободы, имея в виду свободу распространения легких наркотиков.

Такое право настаивать на своем мнении у них есть, в этом суть демократии. Кто-то их поддержит, присоединится и сам к демонстрации. Большинство же — не заметит, даже проходя совсем рядом. Мы уже привыкли как ко всевозможным публичным акциям, так и к назойливому нахальству всевозможных торговых агентов.

У них, сторонников свободы употребления конопли, есть свои аргументы — многочисленные и разнообразные. Исторические, политические и даже из сферы сравнительного правоведения (почему у нас нельзя, а в Голландии — можно?). Существует и такой аргумент: открытый, регулируемый доступ к рынку наркотиков облегчает его контроль полицейскими. По такому пути и пошла Голландия…

Одна проблема — полиция у нас не голландская. Да и все мы, украинцы, весьма далеки от укорененного столетиями сугубо протестантского законопослушания.

Сторонники наркотических вольностей не любят дискуссий. Они предпочитают эмоционально насыщенные монологи. Так легче считать свои аргументы несокрушимыми. Грозные реалии злоупотребления так называемых «легких наркотиков» общеизвестны и очевидны. Кстати, в нидерландской вольнице все чаще обсуждают целесообразность сужения границ нынешней марихуанной свободы. А соседствующие с ней страны громко стонут от влияния этих вольностей на своих граждан. Как-то горькую фразу на данную тему я услышал от высокопоставленного французского дипломата, ссылавшегося на мнение экспертов его страны.

Где-то в далеких странах препараты из конопли начинали предлагать пациентам как средство приглушения хронических болей. Это правда. Но у этой правды есть одна совсем неукраинская особенность: подобные (как впрочем, и почти все другие) медикаменты в тамошних аптеках выдают исключительно по предписанию врача. Там, в далеком зарубежье, фармацевты не занимаются нелегальной продажей наркотизирующих средств. В отличие от наших соотечественников, восполняющих свой семейный бюджет торговлей трамадолом. И героями Канады (если у них есть такая награда) не становятся крупнейшие производители подпольной наркоты.

Конопля — ступенька к тяжелым наркотикам. Что бы ни говорили нам лоббисты легализации «травки». Увы, это горькая правда, известная всем специалистам, занимающимся исследованием и лечением наркотической зависимости. Впрочем, столь же хорошо известная и страдающим от этой зависимости молодым людям, почти никогда не доживающим до зрелого возраста. И другим украинским молодым людям, после «травки» «севшим на иглу» — пристрастившимся к тяжелым наркотикам.

А «конопляный марш» вскоре у нас состоится. Вполне легально. Надеюсь, как всегда, немногочисленный, но шумный. Мы с вами живем в свободной стране. Они имеют на это право. Как и те, другие наши сограждане, носящие во время своих публичных акций портреты тиранов и убийц — Ленина и Сталина.

Это и есть демократия. Я этого хотел. Именно за это отдал десять лет своей молодой жизни.

Cемен Глузман, психиатр, правозащитник.

источник:

[Зарегистрируйтесь чтобы видеть ссылки]

[Зарегистрируйтесь чтобы видеть вложения]

  • Лайк 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Очередной Марш свободы нашел своих противников, все прошло не так гладко как о[еврей]алось

5 минут негатива от злобной толпы

  • Лайк 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Quote (GROWER)
Конопля — ступенька к тяжелым наркотикам. Что бы ни говорили нам лоббисты легализации «травки». Увы, это горькая правда, известная всем специалистам, занимающимся исследованием и лечением наркотической зависимости. Впрочем, столь же хорошо известная и страдающим от этой зависимости молодым людям, почти никогда не доживающим до зрелого возраста. И другим украинским молодым людям, после «травки» «севшим на иглу» — пристрастившимся к тяжелым наркотикам.

Если ты серьезный врач, тем более психиатр, сядь за учебники, и внимательно разберись в позиции психиатров-специалистов.

Обратись к их серьезным исследованиям, сделай для себя вывод (по поводу здоровья нации).

А потом говори осмысленно

  • Плюсанул 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Rizanin, Надо просто снять колпаки с глаз и увидеть что это цитирование, а не моя статья

И ты должно быть слишком стар, раз меня поучаеш

  • Плюсанул 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

GROWER, я в самом деле не молод. Я допускаю, что психиатр Семен Глузман, может заглянуть сюда, если он в самом деле человек общественный, и коммент написан для него.

Очень бы хотелось поговорить с ним. Быть может огранизаторы сайта найдут такую возможность, - пригласить к разговору Глузман

  • Лайк 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Почта Глузмана Семена Фишелевича -

[Зарегистрируйтесь чтобы видеть ссылки]
, это же и официальная почта АПУ(Ассоциация Психиаторов Украины).

Сайт АПУ

[Зарегистрируйтесь чтобы видеть ссылки]
.

Я попробую пригласить его к нам на сайт для дискусии.

  • Лайк 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Artxxxxxxxxxx, и я тоже с удовольствием приму участие в беседе.

Семен, кончилось время разбрасывать, теперь надо собирать и строить

  • Лайк 1

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ну вот, прошло уже пачти две недели, а от Семена Фишелевича никаких вестей. Наверно беседы не палучитса, а жаль(((

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Вот так и у нас, - никто на открытый разговор не выходит.

Аргументов нет, тявкнут из подворотни, - и обратно туда же.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или войдите для комментирования

Вы должны быть пользователем, чтобы оставить комментарий

Создать аккаунт

Зарегистрируйтесь для получения аккаунта.

Зарегистрировать аккаунт

Войти

Уже зарегистрированы? Войдите здесь.

Войти сейчас

  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу

Статистика

4 392
Всего тем
134 866
Всего сообщений
29 792
Всего пользователей
7 510
Рекорд онлайна
Pineapple
Новый пользователь
Pineapple
Регистрация 24.01.2021 20:53

Ограничения

Вся информация предоставлена в ознакомительных целях для лиц старше 18 лет.

[Правила использования]

×